Весь фільм містить яскраво виражений сексуалізований характер, що виявлено методом активного стику психодраматичного та логікосеміосемантичного контент-аналізу.
У 32-му номері «АнімеГіда» (січень 2009) з’явилася доволі кумедна стаття – аналіз нашого улюбленого аніме «Мій сусід Тоторо». Редакція начебто замовила аналіз фільму академіку педагогічних наук Волосянісу Левону Еаренділовичу, видатному російському вченому, світилу дитячої психіатрії, лауреату Сталінської премії (1949) за досягнення в галузі підліткової трудотерапії в умовах Крайньої Півночі, співробітнику Інституту анімаційної експертизи ім. Д. А. Ф. де Сада, голові Асоціації анонімних анімешників (ААА) Російської Федерації. Одне лишень ім\’я мало змусити подивувати читачів, не кажучи вже про звання цього «спеціаліста», однак, не всі помітили ці, доволі дитячі жарти.
Приступаючи до аналізу мультфільму «Мій сусід Тоторо» (далі «Тоторо») за запитом друкованого видання «АнімеГід», варто зазначити, що весь фільм, як і очікувалося, містить яскраво виражений сексуалізований характер, що і виявлено нами методом активного стику психодраматичного та логікосеміосемантичного контент-аналізу.
Перші ж кадри – хода дівчинки допубертатного віку, якій загрожують гусінь, жуки та ящірки, – недвозначно символізують невроз, описаний Фрейдом як фіксація на анальній стадії. Сцена, в якій батько привозить доньок у старий будинок, презентує глядачеві перший, але далеко не останній фалічний символ – гнилу колону, яку малолітні сестри хтиво розгойдують з боку в бік. Так звані «чорнушки», у свою чергу, зображують підсвідомий страх перед дорослішанням і вторинними статевими ознаками.
Сцена, в якій оголений батько миється разом із доньками в одній балії, свідчить про відхилення в психіці цього персонажа і його схильність до сексуальних збочень. По суті, ця сцена містить алюзії педофільного, садистського і фетишистських характеру. На догенітальній стадії подібні дії батька неприпустимі: вторгаючись в інтимну сферу доньок, він сприяє розвитку в них фригідності, сервільності, маскулінності, мазохізму, комплексу Електри і жаги за ідеальним самцеві (див. нижче).
В умілих руках фільм «Тоторо» міг би сприяти оздоровленню психіки підростаючого покоління, яке постійно перебуває під впливом стресу і тому хворе по суті, проте творці стрічки байдужі до проблем молоді. Вони свідомо вводять глядача в оману, стверджуючи, що від страхів можна позбутися, якщо перейти в ейфоричний, збуджений стан, істерично сміятися і кричати. Не дивно, що в підсумку дітей мучить параноя і постійні галюцинації з еротичним підтекстом.
Відтак, молодша сестра, Мей, потрапляє в земляну нору, переживає вторинну родову травму і знаходить величезну спляче чудовисько – «Тоторо». З усією очевидністю Тоторо є втіленням її фантазій про ідеального самця. Чудовисько володіє всіма ознаками самця: низький голос, рясний волосяний покрив, добре розвинені щелепи, вуса, товстий обвислий «хвіст». Зауважимо, що знайомство Мей з Тоторо починається з того, що дівчинка чіпає і гладить цей хвіст, а також висне на ньому. Відгукуючись на дотики, хвіст ворушиться, здригається і надимається. Звичайно ж, така поведінка природна не для хвоста, а для іншого органу чоловічого тіла.
Демонструючи неусвідомлену інфантильну сексуальність, що підкреслюється концентрацією уваги на білих трусах Мей, дівчинка намагається привернути увагу самця, стрибає на ньому, після чого засинає в його хутрі. Згадавши про метонімію (візуально-стилістичний прийом, яким один знак замінюється іншим на підставі їх подібності), ми можемо стверджувати, що дана сцена метонімічно позначає акт зґвалтування самця Тоторо маленькою дівчинкою з особливою жорстокістю.
Сказаного достатньо, щоб зробити висновок: «Тоторо» може завдати психічному здоров’ю дитини величезної шкоди. Повний аналіз фільму зайняв би надто багато місця; відзначимо, що у фільмі ми бачимо також галюцинації сестер, викликані наркотичним насінням, «котобус» із фізіогномічними ознаками маніяка-вбивці (див. «Типи злочинців» Чезаре Ломброзо) і величезне дерево, древній фалічний символ, на якому й крутиться світ творця фільму Хаяо Міядзакі.
На нашу думку, мультиплікаційна картина «Тоторо» пропагує насильство, інфантилізм, ескапізм, нездоровий еротизм і наркотичні речовини і має бути заборонена назавжди.
Автор:
Л. Е. Волосяніс
академіку педагогічних наук, лауреату Сталінської премії (1949) за досягнення в галузі підліткової трудотерапії в умовах Крайньої Півночі, співробітнику Інституту анімаційної експертизи ім. Д. А. Ф. де Сада, голові Асоціації анонімних анімешників (ААА) Російської Федерації
Джерело:
Волосянис Л. Е. Голос специалиста [Текст] / Л. Е. Волосянис // АнимеГид. – 2009. – №32.
Переклад:
Лунсар
