Використання шарнірних ляльок (бжд) у лялькотерапії

Використання шарнірних ляльок (бжд) у лялькотерапії

Автор статті та фото: Любов Волкова

Рік видання: 2012

Джерело статті: Проблеми сучасної психології 

Постановка проблеми. Досить часто лялька ставала об’єктом дослідження багатьох дослідників. І це не дивно, адже протягом віків традицією багатьох народів було створення ляльки. Ці іграшки майстрували з глини, гіпсу, хутра, тканини, дерева або кістки. Перші ляльки були досить примітивними, але все одно їх намагалися зробити схожими на людей. У доісторичних ляльок рухалися руки й ноги, для них шилося різне вбрання. До XIX століття іграшкові фабрики випускали тільки дерев’яні або воскові ляльки. У середині XIX століття набула популярності порцеляна, з неї почали робити й ляльок. Саме тоді у Франції з’явилася перша порцелянова лялька-немовля, до цього всі ляльки були «дорослими». А гумові та пластикові ляльки, у які зараз граються діти по всьому світу, стали розповсюджуватися тільки в 40-х роках XX століття.

Відповідного в кожному історичному періоді ляльки виконували різні функції. Так, у стародавні часи ляльки були оберегами або навпаки ляльками, які використовувалися для наврочування (ляльки Вуду), далі з розвитком суспільства ляльки ставали дитячими іграшками, акторами в лялькових спектаклях, дійовими особами в книжках і музичних творах («Лускунчик», «Три товстуни», «Золотий ключик» та ін.), предметами колекціонування та, навіть, сексуальними об’єктами (сучасні orient-doll та honeydolls).

Перші шарнірні ляльки з Японії з’явилися в США наприкінці 2001 року. У 2003 році вони отримали широке поширення в Південній Кореї, і зараз рік за роком саме корейські (а тепер і китайські) компанії стимулюють розвиток цього ринку, пропонуючи більш доступних і різноманітних ляльок. BJD певною мірою дизайнерська лялька. Більшість фірм, які ведуть торгівлю ними, пропонують зібрати ляльку самостійно: придбати вподобане тіло, голову, руки та ноги, добрати перуку й очі, вибрати макіяж, а вже тільки потім – одяг, взуття та аксесуари. Іноді складові частини ляльок, вироблені різними фірмами підходять одне до одного, що надає ще більше місця для творчості.

Шарнірна лялька BJD (англ. ball-jointed doll) відтворює анатомічно коректну будову людини та з’єднується шарнірами, що повторюють основні суглоби людського тіла. Подібна конструкція робить цих ляльок дуже гнучкими й дозволяє їм приймати практично будь-які пози, доступні людині. Їх конструкція по-своєму унікальна, оскільки, не маючи жорсткого скелета, вони настільки добре збалансовані, що зможуть самостійно, без підставок, зберігати положення стоячи.

Шарніри, за рахунок яких досягається подібний ефект, – це круглі вставки в місцях з’єднання окремих частин ляльки. Ці частини порожні зсередини, і вся конструкція зберігає стійкість за рахунок стяжки еластичним гумовим джгутом, натяг якого визначає, наскільки добре лялька буде «тримати позу». Крім механіки, ці ляльки мають ще одну прикметну рису, що додаєїм індивідуальності і є найбільш значущою для багатьох їхніх шанувальників, – можливість створення повністю індивідуальної ляльки. Власники BJD можуть змінити у своїх ляльках практично все. Для ляльки можна вибрати все – починаючи від найпростіших речей, доступних усім, таких як заміна очей або перуки, і закінчуючи більш складними – фарбуванням обличчя та тіла, створенням пірсингу чи татуювань або навіть повної модифікації ляльки.

Матеріал, із якого виготовляються BJD, дозволяє модифікувати форму їх тіла, пропорції окремих частин, а також риси ляльок, перетворюючи процес звичайного колекціонування та володіння готовим на процес створення нового. Окремі ляльки у своїй конструкції йдуть іще далі – вони можуть виражати емоції. Це досягається за рахунок механізму змінних пластин на обличчі.

Незважаючи на свою різноманітність, BJD все ж є продуктом комерційним, і певні стандарти серед цих ляльок існують. Вони пов’язані з розмірами ляльки та загальними пропорціями. У цілому, всіх ляльок можна розділити на три основні категорії (tiny, mini, large), якими користуються колекціонери та виробники для вказівки розміру ляльки.

Крім розмірів та особливостей будови BJD відрізняється від звичних нам ляльок матеріалом, із якого вона виготовляється і складністю технології її створення. Ляльки зроблені не з пластику, а з поліуретанових смол. Ця суміш більш крихка, набагато важча і за консистенцією більше схожа на порцеляну. Вона також набагато приємніша на дотик. Власники BJD описують відчуття від дотику до ляльки, подібні до відчуттів від дотику до шкаралупи яйця або до поверхні крейди. Деяким фірмам вдається отримати таку формулу поліуретану, що при дотику вона залишає відчуття практично справжньої шкіри.

Слід зауважити, що BJD – це не завжди дорослі ляльки, серед них є підлітки, діти, тварини й фантастичні створіння. Ляльки бувають різностатеві, що дуже добре підкреслюється скульптурою тіла.

Загалом, власники BJD – це окрема категорія людей зі своїми внутрішніми традиціями, міфологією, предметом обожнювання, яких підтримує значна за обсягами лялькова індустрія, і фендом, який утворився навколо неї. Але центром цього завжди залишається лялька не як комерційний об’єкт, а як маленьке чудо в житті її власника.

Говорячи про цих ляльок, варто загадати про те, що їх можна придбати лише на японських, корейських і китайських сайтах фірм виробників. У звичайному дитячому іграшковому магазині таку ляльку неможливо купити. BJD випускаються обмеженим тиражем і тільки «під замовлення». Це означає, що ляльку майстер буде робити саме під реального покупця. Термін виготовлення такої ляльки – від двох тижнів до півроку. Усе залежить від складності виготовлення та кількості замовлень у виробника. Тому така лялька свого роду «унікальна».

Крім очевидних відмінностей в будові та розмірі ці ляльки мають ряд набагато більше значущих відмінностей, про які навіть самі господарі ляльок міркують до певної міри на інтуїтивному рівні. У найзагальнішому випадку всі власники BJD відзначають, що це ігрові ляльки, а не колекційні, що вони «не призначені для мовчазного зберігання у виставковій вітрині».

Власники BJD активно фотографують своїх ляльок, створюють для них певні іміджі та легенди, часто носять їх із собою, навіть на роботу. Але все ж, основне призначення цих ляльок – спілкування. Більшість власників BJD грає з ними так, як можна було б грати зі звичайною лялькою, і прив’язується до них як до «дітей». Вони прискіпливо вибирають своїм лялькам ім’я та «друзів», розмовляють із ними й навіть сплять із ними та приймають ванну. Ляльки виступають для них мовчазним емоційним партнером, резонатором їх власного я.

 Аналіз основних досліджень. Л.Г. Гребєнщикова виділяє такі етапи використання ляльок:

магічне ставлення до ляльки; використання ляльок для навчання праці; використання ляльок для театральних вистав; використання ляльок для гри; лялька як засіб вивчення емоційного світу дитини; лялька як засіб зміни людини [1, с. 11].

У 1926 році лікар-невропатолог Малколм Райт з Уельсу використовував ляльок і лялькові вистави для зняття пов’язаних зі щепленням неврозів у маленьких дітей. Цей напрям використання ляльки набув поширення та отримав назву лялькотерапії. Л.Г. Гребєнщикова пише, що в психотерапевтичній роботі можна використовувати ляльок, виготовлених промисловим способом, а можна запропонувати клієнту зробити ляльку самостійно [1, с. 13]. Відповідно, перший вид лялькотерапії називається імпресивною, а другий – експресивною лялькотерапією.

В останні роки все частіше робиться спроба психологів, етнографів і антропологів комплексно розглянути ляльку як явище в сучасній культурі, дослідити її вплив на дитину. Серед робіт, присвячених цій тематиці, можна назвати декілька.

Взаємодія людини та ляльки отримала найбільш яскраве висвітлення в роботах К.П. Естес [2], JI.B. Гребєнщикової [1], Г. Крайг [5]. Автори звертають увагу на значення ляльки для людини, на ті психосоціальні функції, які виконує лялька в історії людства.

У докторській дисертації І.А. Морозова «Феномен ляльки в традиційній і сучасній культурі (крос-культурне дослідження ідеології антропоморфізму)», уточнюється визначення поняття «лялька» з точки зору антропології, виділяються основні ознаки ляльки, описуються сфери, у яких лялька відіграє важливу роль [7].

Науковець Т.Є. Карпова досліджувала ляльку як антропоморфне зображення, створене для гри або прикраси, якій можна надавати різні пози, а також одягати. Антропоморфна лялька здатна виражати ставлення людини до самої себе, її уявлення про власний вигляд і образ [4].

Дослідник К.Г. Ісупов розглядав історію філософії виникнення «ляльки» як: 1) естетичного артефакту, тобто об’ємної імітації персонажа (міфу, казки, життєвого світу) в грі; антропоморфного муляжу, симулякру; 2) елемента театральної метафори й філософеми [3].

Вчена О.В. Романова у своєму дисертаційному дослідженні «Мистецтво ляльки в контексті вітчизняної культури другої половини XX століття» простежила історичну еволюцію професійного мистецтва ляльки в Росії в другій половині XX століття; виявила характерні особливості основних етапів становлення та розвитку мистецтва театральної та «інтер’єрної» ляльки [8].

Розглядаючи спільноту власників BJD ляльок як нову субкультуру, ми спираємося на працю С.І. Левікової. Вчена визначила певний набір обов’язкових характерних рис субкультури, відсутність будь-якої з них ставить під сумнів можливість віднесення того чи іншого соціокультурного утворення до субкультури [6]. Це такі риси: специфічний стиль життя та поведінки; властиві для цієї соціальної групи своєрідні норми, цінності, світосприйняття, що часто приводить представників конкретної субкультури до нонконформізму; наявність більш-менш явного ініціативного центру, що генерує ідеї.

У нашому дослідженні ми розглядаємо імпресивну лялькотерапію та ляльок, які можуть бути використані для неї.

Актуальність нашого дослідження пов’язана з появою в Україні японських шарнірних ляльок BJD. Нашу увагу привертає саме ця лялька, оскільки коло її фанатів досить різноманітне, але найбільшою її аудиторією стають дорослі чоловіки та жінки. Сьогодні в Україні існує спільнота BJD, яка має свою Інтернет-сторінку [12] та поступово набуває ознак нової субкультури – БЖДшники.

Крім того, функції цієї ляльки дещо змінилися в порівнянні з її попередницями. BJD – це не іграшка для дітей, це щось набагато більше, що ми й спробуємо дослідити.

Мета нашого дослідження проаналізувати значення та вплив японської шарнірної ляльки BJD на свого власника з точки зору психології, а також визначити особливості й ознаки субкультури БЖДшників.

Джерела та методика дослідження:

Джерелами інформації в нашому дослідженні виступають спостереження, матеріали інтерв’ю з власниками BJD ляльок, аналіз Інтернет-ресурсів та онлайн-щоденників, відвідування декількох заходів спільноти.

Відповідно до мети нашого дослідження, ми зробимо спробу співвіднести спільноту людей, які колекціонують, захоплюються ляльками БЖД з наведеним переліком рис, притаманних субкультурі.

Із 2008 року в Україні функціонує Українська спільнота BJD, що нараховує на сьогодні 379 учасників та має власну базу ляльок, у якій офіційно зареєстровано 425 шарнірних ляльок. А це означає, що дехто з власників має понад одну ляльку у своїй колекції. Вікова категорія власників BJD різна, але серед них переважають дорослі. Це пояснюється тим, що таке захоплення не з дешевих.

Українська спільнота BJD є неофіційною, але досить часто її учасники беруть участь у виставках і показах авторських та дизайнерівських ляльок. Так, починаючи з 2011 року, спільнота брала участь у чотирьох виставках «Модна лялька». Крім того, досить поширеним явищем стали неофіційні зустрічі власників ляльок. Вони проходять як на відкритій місцевості (парках, скверах), так і в оселях одного з учасників. Під час таких зустрічей власники фотографують своїх і чужих ляльок, обмінюються досвідом догляду за ними, їх ремонту й удосконалення.

Серед учасників спільноти є ті, хто активно займається пошиттям одягу для ляльок, нанесенням Makeup (розпис обличчя) та Brushing (розпис тіла ляльки). Крім того, зустрічаються справжні майстри, які можуть змінити контури обличчя або тіла ляльки і, навіть, створюють авторські БЖД.

Досить часто в соціальних мережах фанати ляльок BJD створюють свої спільноти, групи спілкування, де можуть обговорювати цікаві для них теми. Так, у мережі ВКОНТАКТІ існує 5 груп, що нараховують 4646 учасників з різних країн. У деяких таких спільнотах проводяться Інтернет-опитування. Нижче наведені результати двох із них.

На запитання «Чи є у BJD душа й характер?» відповіло 520 учасників [9]. Із них 437 дали на це запитання ствердну відповідь.

На запитання «Кого Ви хотіли б придбати?» відповіло 795 учасників [10]. Із них 340 осіб відповіли, що придбали б ляльок чоловічої статі, а 263 – жіночої. Решта 192 учасника надало перевагу лялькам-тваринам.

Під час проведення інтерв’ю ми поставили власникам ляльок BJD запитання «Навіщо вам ці ляльки? Що Ви з ними робите?» і отримали такі відповіді:

Тетяна, 21 рік, студентка.

“Для душі. Шарнірна лялька – маленька людина, котра стає членом родини. Принаймні, в мене так. Для мене моє малятко – предмет турботи і захоплення, прямо як дитина. Я не цілий день тягаюсь з лялькою і притискаю її. Перевдягаю, розчісую, мию, коли запилиться, фотографую, розмовляю з нею. Так чи інакше, лялька прохає до себе уваги, і відмовити у цій увазі хранитель ляльки не в силах.” (переклад редакції)

Ірина, 33 роки, фотограф.

“Я купую ляльки, тому що я їх люблю, вони допомагають мені в роботі та творчості. І до того ж я просто в захваті (як і багато хто) від БЖД, це ляльки-мрії! Я не уявляю, як можна таких не любити”. (переклад редакції)

У зв’язку з тим, що ця лялька дуже пластична, а її тіло гнучке, воно легко приймає багато поз, – це відмінний об’єкт для постановочних фото. Фотографам неймовірно зручно й цікаво фотографувати цих ляльок.

Багато хто, навпаки, хоче змусити глядача за допомогою фото вірити, що це не лялька, а жива істота. У конкурсах, які проводяться на цю тему, перемагає те фото, на якому ляльку від людини не можна відрізнити. Найчастіше експерименти з фото перетворюються на справжнє кіно за допомогою стоп-моушен анімації. Багато умільців знімають не тільки короткометражні фільми, а навіть цілі серіали.

А для того, щоб створити історію зі своїми улюбленцями в головній ролі, не обов’язково вдаватися до відеотехнологій, можна створювати фото-історії на кшталт коміксів за допомогою фотоапарата. Багато хто настільки захоплюється фотоісторією, що створює цілі драми, серіали й регулярні видання. І оточуючі з нетерпінням чекають нових серій та продовження історій. Таким чином, лялька виконує функцію «артобєкту».

Андрій, 25 років філолог.

“Ну, особисто мої ляльки уособлюють собою персонажів роману, котрий я пишу. Не знаю, наскільки це косплей. Я їх навіть сприймаю, як цих персонажів” (переклад редакції)

З появою ляльок дуже часто утворюється свого роду світ навколо них, у якому кожна з ляльок є персонажем зі своєю історією, легендою, іноді всі ляльки одного власника пов’язані у своєрідну велику легенду. У таких випадках лялька виступає як літературний обєкт. Власники ляльок пишуть книги, пригодницькі історії, вірші, заводять персональні щоденники, де вони грають від імені ляльки, можуть описувати її думки, почуття й переживання.

Оскільки BJD ляльки мають не тільки пластичне тіло, схоже за всіма параметрами на людське, існує можливість робити їх схожими на своїх улюблених персонажів. Ляльки добре підходять для гри «Косплей». Процес створення та втілення улюбленого образу часто довготривалий і захоплюючий сам по собі, адже все можна зробити своїми руками: і волосся, і одяг, і розпис обличчя, різноманітні прикраси, взуття. Багато умільців самі навчилися робити зброю і навіть обладунки, які не тільки візуально, але й за якістю схожі на справжні. Бажання досягти максимального реалізму рухає майстрів до все більшого розуміння різних видів ремесел: робота з текстилем, хутром, металом, зі шкірою, з матеріалами для ліплення.

Коли персонаж набуває свого закінченого образу, багато хто починає переходити в гру, про яку ми говорили раніше – арт-об’єкт. А інші продовжують будувати свій окремий світ.

Від власників BJD ми дізналися про певні «правила», яких вони дотримуються.

По-перше, коли хтось із членів спільноти замовляє ту чи іншу ляльку, він реєструється на Інтернет-сторінці спільноти.

По-друге, коли лялька приїздить до свого власника, бажано весь процес «розпаковки» відзняти на фото або відеокамеру (за бажанням). Таким чином, інші учасники матимуть змогу побачити ляльку на «власні очі», а не тільки з промофотографії виробників.

По-третє, бажано для ляльки підібрати оригінальне ім’я та повідомити про це в спільноту. Із цього моменту лялька заноситься в офіційну базу спільноти.

По-четверте, серед власників BJD є бажаним, коли образ ляльки змінюється господарем: одяг, перуки, взуття, перші засоби для цього.

По-п’яте, не всі власники ляльок дозволяють торкатися до своїх підопічних і фотографувати їх. Таке явище пояснюється особливим ставленням власника до ляльки.

По-шосте, існують централізовані ігри: «Віртуальні ігри в мережі інтернет». Самі фірми виробники або просто BJD-спільноти постійно проводять конкурси або різні ігри: на найкраще фото, кращий костюм, прикрасу. Іноді виробники пропонують створити дизайн сукні чи взуття і запускають роботу переможця в серійне виробництво. І звичайно, нагороджують цінним призом, іноді навіть дарують ляльок [11].

Для багатьох власників лялька стає другом. Між лялькою та її господарем утворюється тісний емоційний зв’язок, вона сприймається як створіння з душею. Доказом цього є витримки з двох он-лайн щоденників власників BJD ляльок:

“…Коли складала ляльок до коробок, таке відчуття було, що я їх до гробиків кладу… І зверху кришкою закриваю. В мене раніше, коли щось погане траплялося, я думала – зате в мене ляльки є, так що ще не все так погано. А тепер їх у мене тиждень не буде. Ніхто не подивиться на мене з посмішкою так, ніби щось знає.” (переклад редакції)

“…Сьогодні, накінець, замовила мою довгоочікувану лялечку. Сподіваюся, не доведеться чекати її дуже довго. Але так чи інакше, я вже її дуже люблю і чекаю. В неї вже є ім’я і початок біографії, але я не зупиняюся на досягнутому і буду заповнювати її життевий простір різними епізодами. Сподіваюся, що вона, коли приїде, не відмовиться від запропонованої для неї історії…”  (переклад редакції)

Дехто з власників болюче переживає моменти ремонту ляльки під час якого потрібно повністю її розбирати.

“… Це немов вбити ляльку. Відчуваєш шоковий стан…” (переклад редакції)

 Висновки. Виходячи зі сказаного вище, можна підсумувати такі особливості японської шарнірної ляльки BJD, як анатомічно коректна щодо будови людини форма, що з’єднується шарнірами, які повторюють основні суглоби людського тіла, що дозволяє власникам BJD змінити у своїх ляльках практично все. Звідси виникає можливість створення нового. BJD – це ігрова лялька, створена для спілкування, фотографування, вигадування імен та історій.

Враховуючи ці особливості, можна говорити про своєрідні терапевтичні функції, які виконує ця лялька для свого власника.

За результатами двох он-лайн опитувань з’ясувалося, що більшість учасників вважають, що лялька має душу, адже під час її створення майстер вклав у неї часточку себе, а також те, що більшість власників BJD надає перевагу лялькам чоловічої статі.

Особливостями й ознаками субкультури БЖДшників виступають спільні інтереси учасників: захоплення ляльками БЖД, проведення спільних зустрічей, організація фотозйомок та участь у виставках, а також наявність ініціативного центру – Української спільноти BJD.

На відміну від своїх попередниць, японська шарнірна лялька виконує ряд функцій: вона виступає як арт-об’єкт, літературний об’єкт за її участі проходять ігри в мережі Інтернет; досить часто лялька виконує функцію друга для власника.

Отже, появу ляльки BJD в Україні можна назвати феноменом. Адже вона має не тільки свої неповторні особливості та функції, що завдяки її реалістичності дозволяють вважати ляльку другом та мати з нею емоційний зв’язок, але, поряд із цим, об’єднує людей з такими ж інтересами в спільноту, яку сміливо можна віднести до нової субкультури.

Література

  1. Гребенщикова Л.Г. Основы куклотерапии. Галерея кукол / Л.Г. Гребенщикова. − СПб: Речь, 2007. − 80 с.
  1. Естес К.П. Та, що біжить з вовками. Жіночий архетип в міфах і сказаннях / К.П. Естес. − К.: − Софія, 2003. − 496 с.
  1. Исупов К.Г. Эстетика преображения: детский взгляд на вещи (Вместо предисловия) // Космос детства. Антология / К.Г. Исупов. − М: Российская политическая энциклопедия

(РОССПЭН), 2009.

  1. Карпова Т.Е. Феномен куклы в русской культуре : Историко-культурологические аспекты : дис. канд. культурол. наук: − СПб., − 1999.
  1. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг. − СПб: Питер, 2000. − 992 с.
  2. Левікова С.І. Молодіжна субкультура. Навчальний посібник / С.І. Левікова. − М., 2004.
  3. Морозов И.А. Феномен куклы в традиционной и современной культуре (кросс-культурное исследование идеологии антропоморфизма): дис. канд. культурол. наук: 07.00.07. – М., 2010.
  4. Романова А.В. Искусство куклы в контексте отечественной культуры второй половины XX века: дис. канд. искусств. наук – СПб., − 2010.
  5. Вконтакте URL: http://vkontakte.ru/club3533971 (дата звернення: 25.01.2012).
  6. Вконтакте URL: http://vkontakte.ru/club10920284 (дата звернення: 25.01.2012).
  7. Ответ на часто задаваемый вопрос // bjdolls.info URL: http://bjdolls.info/content/otvet-nachasto-zadavaemyi-vopros-0 (дата звернення: 25.01.2012).
  8. BJD в Украине URL: http://www.diary.ru/~bjdofukraine/ (дата звернення: 25.01.2012).
  9. Анатомия мечты // levoislonguesanstoi.4bb.ru URL: http://levoislonguesanstoi.4bb.ru/viewtopic.php?id=166 (дата звернення: 25.01.2012).__