Літнім сонячним днем ціла Варшава, її околиці і можна так сказати, ціла Польща вирушила в напрямку вулиці Бобровецької. Там вже команда помічників готувала приміщення Конференційно-навчального центру фундації «Нові горизонти». Приготував і я свою камеру, освіжив голову доброю чашкою кави (з сиром та тістечком) і якнайшвидше попрямував в стороні варшавського Сєльця. Це був мій третій Animatsuri. В далекому 2017 року я пішов на свій перший в Польщі аніме-фестиваль, і до цього часу не шкодую. Дуже сподобались мені виступи косплеєрів, лекції, конкурси… Ходив собі туди і сюди, нікого не знав, хіба що порозмовляв з тою чи іншою косплеєркою. На другому Анімацурі прибув вже в статусі медіа. То були часи, коли світ польського косплею став для мене ближчим, я мав багато знайомих і з кожним поспішав привітатися. Концерт «Оркестру Героїв» (мається на увазі Герої Меча і Магії) справив на мене дуже добре враження, а з фестивалю вийшов з манґою та придбаним у SotA кроликом до косплею з Чобітів. Цим разом приїхали в п’ятницю, 19 липня з українською косплеєркою Анною Паркер.
Чекала на нас черга. На Анімацурі традиційно її приймають досить справно, а якщо маєш придбаний через інтернет квиток, то за якість 15 хвилин помічник проведе тебе до окремої черги, котра іде дуже швидко. Одразу за входом стоїть кілька (десь 5) пунктів реєстрації, видають бейджики та фестивальний набір (листівка, плакат, значок і набір до перекусу від Oyakatа – той останній я віддав). Поза тим бракувало мені головний елемент – програмка. Виявилося, що треба було скачати додаток Konwencik. Дуже раджу користатися нею на польських фестивалях, її тяжко загубити, хіба що розрядиться вам телефон, але для того існують павербанки або розетки в кімнатах для лекцій.
Перший день провели розслаблено. Багато зустрічей, привітань. Загалом, кожний почувався вільно, розглядався навколо, орієнтувався, що відбувається. Частина учасників вже грало у мафію на сцені амфітеатру. Інші походжали по терені фестивалю, адже фестивальна п’ятниця – це дуже добра нагода, або відвідати мандрівних продавців та спокійно погребтися в манзі, фігурках чи плюшевих іграшках, вибрати собі футболку. Дуже мило було бачити, як з року на рік зростає магазинчик Miyaka-biżu, де раніше купував багато солодких і гарних речей. Вушка від Najro, котрі набагато кращі за якістю, ніж китайські відповідники, дуже пасують всім. Найцікавішим цьогорічним відкриттям стала Candy Witch Art. Великі, зроблені вручну годинники вражали різноманітністю, а сама пані – великим капелюшком. Взагалі, в Польщі є багато цікавих брендів та продавців, котрих ми бачили на інших фестах, часом навіть закордонних, і котрих ми не бачили тут, на Анімацурі. Підозрюю, що два поверхи головного будинку (холи на цих поверхах) дуже обмежують кількість продавців, котрих може прийняти фестиваль.
П’ятничні костюми косплеєрів мене дуже вразили широким та багатим діапазоном персонажів. Молодий Альбус Дамблдор (Evelyne), Міса з «Зошиту смерті» і багато інших. При виїзді з території фестивалю ми побачили легіонерів з Legion Rapax XXI. Охороняли фестиваль від нападу варварів або відпочивали після битви? Хто знає… Як вже полишали фестиваль (бо ноги нам трохи боліли), зустріли Vivid в костюмі Vocaloid і пару дівчат з «Академії малих відьом», серіалу, котрий потрапив прямо до мого серця.
Полювання на косплеєрів ми відновили в суботу. Гарна погода, м’яке сонечко допомагало нам робити фото за фото. Потрапили до нашої карти пам’яті перелякана Рем, весела Джінкс (Urushura), Урарака (Acute Actor), Какаші (Sokka), сумний Сиріус Блек, ціла команда Сейлорів, принцеси з казок Діснея або айдору з B-project (і дуже чудово, що хтось, окрім мене, дивився цей серіал).
Дуже сподобалося, що на польських аніме-фестивалях з’являється більше і більше… ГОТИЧНИХ ЛОЛІТ. Не могли проминути цю гарнюню панночку, аби не зробити їй фото. Десятки фото.
Я завжди розцінюю фестивалі, як гарний індикатор популярності того чи іншого аніме. З нових були помічені кілька Емм та Норманів з Неверленду, а на амфітеатрі я побачив чудових героїв із «Зроблених в Абіссі».
А як кослеєри на хвильку ховалися, аби поправити костюм, робили фото-дуелі з іншими фотографами (в даному випадку з Marcus Photography). Поєдинок був епічний, але така праця репортера.
Окрім полювання на прекрасне мистецтво косплею і не типових героїв я слідкував за тим, що відбувається на сцені амфітеатру. А тут якраз відбувалося найцікавіше! Спершу тренінги з кендо і юкендо, концерт гри на шямісені, концерт музики з аніме. Власне, мені завжди подобалося, що колектив Анімацурі поєднує традиційні японські культурні пункти із сучасними. Це дуже забагачує та покращує програму, що збільшує кількість зацікавлених осіб та відвідувачів, і виводить фестиваль за межі фандому. До того ж пострілом в десятку стало запрошення майстрів японського гумору Kobito Rakugo, чий концерт відбувся в головній залі.
14 година – це добра пора для обіду. І тут на мене особисто чекало велике розчарування. На четвертому поверсі, де традиційно розміщують їдальню, не було представників мого улюбленого ресторанчику суші. Тільки на кутку продавали онігірі. І хотілося б їх скуштувати, бо виглядали надзвичайно апетитно, але… як тільки ми стали до черги, то закінчився рис. Треба було чекати півгодини, тому ми перейшли на подвір’я, де один пан дуже спритно готував суші, а поряд смажилися пишні ковбаски. Ну і брак черги, хіба що пара косплеєрів замовляла перед нами набір (коштували 20 або 25 злотих в залежності від складників).
Репортер має бути ситим, аби бути добрішим і приязнішим оком дивитися на фестиваль. З таким настроєм можна робити фотосесії з друзями з Любліна (Takusu Cosplay i Tsuyoi Ryu).
А потім можна сміливо займати чергу на конкурс косплей. Традиційно відбувається на Мейні, тобто головній залі. На сцені, котра має два рівні. На першому нічого зазвичай не діється, але на другій, вищій проходять основні події. Це має свій плюс – вона добре видна з балкону для фестивальної преси і для задніх рядів. Але перші мають певні обмеження, особливо, коли персонаж під час виступу лягає на підлогу або щось робить під стіною. Найбільшим розчаруванням для мене в цьому році став дует ведучих. Було видно, що обом, хлопцеві та дівчині, бракувало досвіду, вони не могли вести без папірців, хоча хлопець дуже старався. Якось вигляділо то не найкращим чином як на такий рівень фестивалю. Ситуацію рятували оголошення виступів знаним актором Томашом Кнапіком (вславився озвучуванням фільмів у 90-х роках, його голос можна почути у варшавському транспорті).
Окрім того сценки були пречудові, вони справедливо отримували свої аплодисменти, будь то виступ соло чи групи. Ну, може, окрім одного чи двох, про котрі я тут не буду згадувати. Мені особисто сподобалася сценка з Маріо (справедливо отримали перше місце за груповий виступ), принцеси з Діснея і багато інших. Цього року не було айдору з Love Live – популярність цього серіалу починає спадати, так само, як і Атаки Титанів. І всюди тільки Boku no Hero Academia! Ще вдень збилися з ліку, рахуючи численних Тодорокі, Мідорій і Бакуг на території фестивалю. Здавалося, що окрім цього серіалу… інших не існує, що ніхто не здивує гарним костюмом чи сценою, але…
І тут ми повинні повернутися в червні, в часи Магніфікону, до мюзиклу Boku no Hero Academia, котрий зробив сенсацію, і на мою думку був одним з найкращих пунктів програми. Надзвичайно здивувався, коли після конкурсу, на сцені з’явилися люди, котрих знаю ще з попереднього року. Той чудовий колектив заспівав пісеньки з мюзиклу. Трохи обрізали сюжет, але це видавалося не таким важливим! Виступ без декорацій, трохи ніби спонтанний, інтерактивний із залом видався мені кращим, теплішим від повної версії. Не один любитель серіалу плакав зі щастя, коли актори почали пускати паперові літачки з побажаннями від Бакуги.
Через якусь годину після конкурсу пройшло шоу лазерів. Коротке, трохи спонтанне, але достатнє, аби справити враження. От тільки напис Animatsuri варто було б обернути на 180 градусів. Субота закінчилася концертом Вокалоїдів. Так, так, Хацуне Міку, Люка, Лен і Рін і деякі інші співали для нас. Було досить складно пробратися поближче до сцени, але якось вийшло зробити кілька вдалих фото. Стільки радості я не бачив вже давно, хоч часом чув скептичні голоси, що це не справді живий концерт. Попри це я дуже задоволений, що попував на чомусь подібному. Ясно, що запрошення цілого колективу зробило б квитки золотими, і сцена надто мала для такого шоу. Тому задовольняймося тим, що є. Ну, і не було без прикрощів, про які я згадаю в переліку мінусів.
Добрий той фестиваль, на котрий хочеться повернутися в неділю. Приїхали сюди на коротко, зробити закупи та поробити фото ляльці з моєї колекції.
Що ж, час на підсумок. Анімацурі і далі залишається для мене фестивалем, повним товариської і навіть родинної атмосфери, місцем зустрічі з знаними коспреєрами, фотографами і приятелями. Навіть вказівки на стінах виконані вручну, що має переносити нас в теплі юні часи перших фестів. Великим плюсом є те, що колектив і далі старається триматися не тільки перевірених часом розваг, але шукає чогось нового, чогось такого, що не було на інших і попередніх конвентах. На приклад, уроки шиття! Локалізація з одної сторони є гарною, оскільки все проходить на закритому терені, на котрому є зелене подвір’я з кущами та амфітеатром, в будинках кільканадцять зал, сцена та кілька холів.
Але якраз в цьому місці варто перейти до мінусів. Окрім вже згаданих, маю ще кілька уваг. Головному будинку бракує доброї кліматизації в тих самих холах. Якщо збирається черга за онігірі, на конкурс чи концерт у величезному натовпі, то може відчути брак повітря, і не допомагають тут відкриті вікна.
По-друге, їжа, котра на цей раз не здивувала мене. На мою думку, варто було б повернутися до співпраці з ресторацією, котра була присутня рік і два роки тому.
По-третє, звук. Особливо під час концертів Вокалоїдів. Його більш-менш налаштували десь на третій чи четвертій пісні і загалом він не був аж надміру гучним, як це варто було б зробити.
По-четверте, ведучі з конкурсу повинні на наступний рік дуже гарно потренуватися, якщо хочуть вийти на рівень жартів стендапу з ТВ. Сама задумка з дуетом має в собі великий потенціал для експромту, тому, дорогенькі, до роботи! Ми віримо у вас!
В цьому році головною темою був Кіберпанк. Дві зали виділили для тематичних лекцій, шоу Вокалоїдів та лазерів мало бути короною, чудовою кульмінацією кіберпанкової атмосфери. Натомість тематичних косплеїв було мало, оформлення не дуже відповідало тематиці. І навіть продавців відповідного товару трохи бракувало. До того ж я не дуже можу оцінити тему фестивальної гри (LARP), тому якраз цей аспект не оцінюю.
Підсумовуючи. Мінуси головним чином стосуються технічних питань. Натомість для мене особисто не становили якоїсь великої переваги над плюсами. Хоча часом псували загальне враження. Головний плюс Анімацурі – це спільнота, свіжість пунктів програми. Тому варто за рік приїхати на вулицю Бобровецьку в другій половині літа.
Ми дякуємо команді за чудовий фестиваль і сподіваємося на дуже плідну співпрацю в майбутньому.
Богдан “Nekonosan” Березянський
Польська редакція Ян “Wolfensztein” Єнджейчак
