Жила собі британська письменниця Діана Вінн Джонс. Якось зустрічалася вона зі своїми читачами в одній школі, і якийсь хлопчик спитав її: «Чи не могли б ви написати книгу про мандрівний замок?». 
Результатом цього невинного, на перший погляд, питання стали три книги та одне аніме (шикарне, але про нього в наступному випуску). Наразі українською мовою видано дві книги, особисто я читала одну, про яку і хочу розповісти.
У книзі «Мандрівний замок Хаула» є буквально все: паралельні світи, чари, загадки, непередбачувані повороти сюжету, кумедні моменти, небезпечні пригоди і могутні негідники. Словом, усе, що у творі автора новачка називається «роялем в кущах» (чесно кажучи, ніколи не розуміла цього терміну), а у творі відомого письменника – «оригінальним сюжетним ходом». Отакі-от подвійні стандарти.
Коротко про сюжет: дочка капелюшника Софі вважає, що їй в житті нічого не світить, адже вона старша із трьох сестер. Але одного дня до її капелюшної крамнички приходить зла Відьма пустища і з незрозумілої причини перетворює Софі на стару бабцю. Дівчина йде з дому і потрапляє до Мандрівного замку чарівника Хаула, який має ще гіршу славу, ніж Відьма. Софі залишається в цьому замку – і тут починається найцікавіше.
Критикувати книжки метрів, а Діана Вінн Джонс має повне право до них відноситися, – невдячна справа. Тому я не буду вдаватися у нетрі літературознавства і напишу, що мені сподобалось, а що – ні. Почнемо з ложки дьогтю. У «Мандрівному замку» є чимало непоясненого, наприклад, рядки з Відьминого прокляття: деякі пояснюються, а деякі – ні. А мені ж цікаво, «хто дідьку копито розтрощив-таки».
Крім того, в книзі є багато незрозумілих моментів, пов’язаних із поведінкою персонажа. Наприклад, вже згадуване відьмине прокляття Хаул сприймає напрочуд спокійно, тільки й того, що блідне. А зіпсовану зачіску він переживає з істерикою та викликанням духів пітьми. Ну не розумію я хлопців, зовсім не розумію… А пані Пенстеммон, що з усім своїм чарівницьким талантом так і не збагнула, що Софі Хаулові зовсім не матінка? Чи, може, зрозуміла, але виду не подала? Хто їх, чаклунів, розбере…
На цьому завершую з мінусами і переходжу до плюсів. А їх достатньо. Одні лише характери героїв чого варті. Софі – буркотлива стара, Хаул – боягуз і «вислизач», Кальцифер вважає себе центром Всесвіту. Словом, жодного абсолютно хорошого персонажа. Але й такі, здавалося б, відразливі персонажі стають рідними, з ними не хочеться розлучатися.
Щодо сюжету. Авторка послідовно насміхається над усіма казковими штампами.
Так, Софі – найстарша з трьох сестер, але саме на її долю випадають найбожевільніші пригоди. Мачуха дівчини зовсім не злюща карга і однаково ставиться як до рідної доньки, так і до падчерок. Крім того, жодна з трьох сестер так і не вийшла заміж за принца. Але в Летті така можливість, хоч і доволі хитка, була. Натомість усі вони повиходили заміж за чарівників. Доволі-таки несподіваний хід, скажу я вам.
Ще сподобався сам світ. Він багато в чому створений у стилі стімпанк і мене страшенно порадувало, що він зовсім не такий похмурий і моторошний, як інші стімпанкові світи, які траплялися мені раніше. Цей виявився світлим і добрим, незважаючи на всі небезпеки, які чигали на головних героїв, я з самого початку знала – фінал буде оптимістичним. Та це знання зовсім не псує книгу, а навпаки, робить читання цікавішим.
«Мандрівний замок» – чудовий твір, який неодмінно залишить слід у вашому серці, тому раджу прочитати його всім, незалежно від віку. І подивіться аніме. Воно класне, але зовсім інше.
Автор:
Ковалишена Інна
Химери Мандрівного замку [Текст] / І. Ковалишена// Світ фентезі. – 2013. – №2. – С. 8–9.
