Чи працювали ви в японській корпорації? Ні, не в їх європейських чи українських філіях, а справжніх японських. Де, як в анекдоті, всі приходять на 6 ранку, а йдуть ближче до півночі. Де є злий керівник, психологічне насилля, часом дивні новачки та не дуже високі зарплати. Уявіть собі, що в одному такому корпо працює молода жінка Рецуко (в аніме вона представлена у вигляді малої панди). В неї немає амбіцій, родини, просто є праця на посаді бухгалтера. А ще є мама, котра тисне на доньку, аби та поскоріше вийшла заміж. А ще над нею весь час висить керівник бухгалтерії, котрий сам нічого не робить (принаймні так це виглядає), але є дуже вимогливим. На додачу малій впхали опікуватися новеньким, котрий має свої певні особливості. Що залишається робити бідній Рецуко? Йди до караоке і співати гроулом про свою тяжку долю.
Як видно із сеттингу, аніме чіпляє величезну кількість суспільних проблем сучасного офісного працівника – від робочих до побутових. Саме тому воно стало популярним у відповідної вікової категорії людей. Насилля на роботі, невелика зарплата молодого звичайного працівника, керівник, котрий припускається сексистських жартів, постійний тиск зі всіх сторін, а ще закоханий в тебе колега по роботі, котрий тобі потрібний, як п’яте колесо, проблеми з батьками, отримання водійських прав – хіба це не знайоме багатьом молодим людям, котрі випустилися з університетів і якийсь час попрацювали у великих компаніях?
Короткі серії по 15-16 хвилин, спрощена графіка, антропоморфні персонажі-звірі – чудові прийоми для дорослої анімації. Вам не потрібна яскрава деталізована графіка, коли важливо передати суть і розкрити сюжет для дорослої людини (хоча європейська та американська дитяча анімація теж часто є спрощеною). Головна героїня – це зведений образ посередньої, нічим особливо не видатної людини, у котрої якщо і є якесь хоббі, то вивести його в люди, а тим більше комерціалізувати героїня серіалу на початку не здатна. Це так званий образ “маленької людини”, доволі добре розкритий в численний книжках, фільмах та навіть аніме-серіалах.
Однак є риси, котрі вирізняють Рецьо від простих працівників. Якщо ті нічого не хочуть в житті, то дівчина часом сама не знає, чого ж хоче. Вона швидко захоплюється якоюсь ідеєю, але так само швидко полишає її, як от з ідеєю вийти заміж. Навіть зустрічі з цілком добрими варіантами не допомагають. Здавалося б, що Рецуко – ідеалістка, але ні, в ній немає якоїсь конкретної ідеології. Вона просто живе собі і лише під тиском обставин починає діяти і щось змінювати. Безумовно, в реальному житті, коли в жінку закохується такий собі забезпечений геній, то вона б точно не упустила такий чудовий шанс – чим аніма власне і відрізняється від життя.
Чудово прописані і інші персонажі, кожний з котрих має свої особливості: хтось слідкує за життям в інших в інстаграмі, хтось кохається в своїх дітках, хтось захоплюється кулінарією, комусь комфортно грати в гольф, а комусь – підлизуватися до боса. Прості працівники, котрі так само далекі від керівника фірми, як і керівник до них. Ну а хтось виявляється зовсім не таким недоступним через високе положення у фірмі, як, на приклад, подруги Рецуко, з котрими та часто проводить час. Все, як у житті.
Загалом серіал можна сприймати як дзеркало на сучасне японське суспільство. Навряд чи цей твір є сатирою, скоріше більше описом і розкриттям соціальних проблем із застосуванням доволі звичних для цього прийомів, таких як антропоморфні звірі (як тут не згадати історії середньовічний роман про лиса Ренара, що ліг в основу творів Гете та Франка). Вам однозначно сподобається Рецьо із заставки, котра то палає очима і реве, то трясе головою в такт музиці (в кожному сезоні в різний спосіб). Одним словом, якщо вам подобаються слайси про дорослих людей – обов’язково перегляньте.
