Отже, настав час повернутися до розмови про франшизу Ef, зняту за однойменною візуальною новеллою. Про перший сезон я вже писав пару слів, скажу лише, що його обов’язково варто переглянути всім фанам романтичних історій і нестандартного підходу до аніме-ракурсів. Продовження під назвою “Історія мелодій” загалом продовжує добру традицію першого сезону. В цих дванадцяти серіях головна увага приділяється тим персонажам з першого, котрі були на другому плані. Це сусід Ренджі Асо, самотній музикант і скрипаль Сюїчі Кузе, котрий збирає шкільні платтячка, а поза тим невиліковно хворий. Розкриває нам свої секрети і парочка з костелу Юко Амамія та Ю Хімура. Безумовно, з’являться і знайомі нам герої, але їх історії вже розказані, вони стали солодкими снами, спогадами, котрі хочеться зберегти. На цей раз ми житимемо одразу у двох часових періоди: теперішньому часі, події котрого розвиваються після закінчення першого сезону. І минулому, коли Ю Хімура та Ренджі Асо вчилися в школі в одному класі. Періодично ми випадатимемо ще в глибше минуле, в дні, коли відбувся землетрус – тобто фактично в нас тривимірний часовий простір. Однак…
Якщо перший сезон Ef – це три романтичних історії на тлі європеїзованого міста, історії ванільні і водночас сповнені прекрасних моментів, то “Історія мелодій” – це похмура реальність, в котрій є стомлені від життя, втрат та хвороб дорослі люди, є місце розчаруванню та боротьбі, перш за все за себе самого. В цій реальності є місце для смертей та серйозних травм – так само, як і в реальному житті. І навіть сам посил серіалу, його оболонка спершу ще зберігає сліди ванільності (тілько погляньте на ці ліхтарики), згодом стає більш похмурою, тривожною. Авторам більше немає сенсу приховувати від романтично налаштованого глядача непривітний світ, і вони його демонструють по повній. Особлива увага приділяється самотності. Здається, більшість героїв “Історій мелодій” перш за все самотні. Попри наявність та певну підтримку друзів зі своїми проблемами, страхами їм доведеться боротися самим. І, як не крути, в кінці не обов’язково перемога, це вам не “Історії спогадів”.
“Історія мелодій” – це прекрасний зразок анімешного артхаусу. Він багатовимірний, багатоплановий, і автори обрали таку саму складну подачу. Це вам не шкільне аніме про тупих лольок і ганчіркокунів. Характери складні, і якщо десь і проявляють слабкість, то скоріш як звичайні люди, а не умовні гіпертрофовані школярі. Ендинг може прозвучати посеред серії, а може і наприкінці, при чому він не один. Автори не дарма вирішили не змінювати заголовну композицію, вона надзвичайно вдало розкриває сенс серіалу.
В серіалі досить багато посилань на німецьку культуру. Якщо ви оглянете містечко Отову, ви відчуєте багато паралелей з німецькими малими містами. Їх чарівність полягає в тому, що вони переважно не постраждали під час Другої Світової Війни, і могли бути добрим зразком для відбудови міста після землетрусу. Мої здогади можуть підтверджувати численні титри німецькою. І хоча друга (мініспойлер) Отова знаходиться десь у Австралії, німецькі корені важко приховати. Ця друга Отова – є теж частиною артхаусного підходу до серіалу.
Отже, якщо робити підсумок обом частинам – Ef – це артхаус, не такий сумбурний, як FLCL, більш вдумливий та, можна так сказати, більш несподіваний і глибокий. Він обов’язковий для перегляду всім тим, хто любить незвичні аніме-серіали і очікує від сюжету більшого, ніж просто романтичну історію або пригоди. І вже точно не очікує надмірної позитивізації дійсності.
