Nekopara

Nekopara
Ви любите кицькодівчат? Більшість анімешників вам скажуть: як можна не любити некодівчат! Вони милі, вони подобаються багатьом, хіба що собакодівчата мають до них певні претензії, відомі тільки представникам Canis familiaris. Вченими помічено, що любов до кицькодівчат зростає після перегляду серіалу “Котячий рай” (Nekopara). Але це не точно. Принаймні, на мене це не подіяло так, як на це чекають творці серіалу.
Згідно з їх фандомом, поряд з людьми мешкають кицькоюлюди (їх називають неко). Вони зовні схожі на людей, тільки мають котячі вушка та хвостик. Поведінка неко як котів передана доволі чудово, але стереотипно. Вони ховаються в коробках, бояться огірків, люблять рибу і всяке смачненьке. А ще граються, чіпляють хвостами різні речі і взагалі поводять себе часом, ніби сравжні кицьки. От тільки не вилизуються. Як люди – їдять овочі і все солодке. Ставлення до речовин, таких як котяча м’ята, валер’янка, алкоголь та тютюн не відоме, так само, як і вплив на неко. Аби неко могли пересуватися містом, їм після екзамену дають дзвіночки.
Історія починається з кав’ярні із французькою назвою “La Soleil”. Там працює Кашьо Міназукі, котрий пішов з дому, аби почати свою справу. Його родина утримує та експлуатує в своєму кондитерському бізнесі шість некодівчат. Разом із собою Кашьо забирає двох: Чоколу та Ваніллу. Не варто описувати їх: всі героїні мають свої колір волосся, характери та особливості, через котрі ви ї не сплутаєте. Загалом киці доволі інфантильні і безтурботні, весело бавляться і працюють у вільний від забав час. Чи навпаки: більше бавляться, ніж працюють. А ще демонструють свої принади де треба і де не треба – рівень фансервісу зашкалює. Найдорослішою з цієї всієї котячої компанії є мала Какао, котру Чокола знаходить доволі випадково. Принаймні так мені здалося, що вона найвитриманіша.
В серіалі ми майже не бачимо дорослих кицьок, окрім однієї сцени. Так само нам ні разу не показують кото-чоловіка. Котики-люди зазвичай мають господарів або шукають їх. Часом кошенят підкидають до чиїхось дверей або вони блукають містом. На жаль, ми не бачимо здичавілих бандитів-котисьок, від котрих не кожен гончак втече. До речі, щодо Canis familiaris, тобто собаки домашнього. Нам не показують стосунки кицько-дівчат із собачками. Зате вони можуть кумедно шипіти одна на одну. Загалом, з Некопари могла б вийти чудова соціальна драма із чорним гумором та сатирою на суспільство, із критикою поганого чи доброго ставлення до домашніх тварин. Вона могла б стати японським аналогом “Пригод кота Фрица”. Вийшов же фансервісний сиропчик. А дарма, аніме увійшло б до класики. А так воно запам’яталося лише милими кицьками.
Загалом, як сказав один колега, в “Некопарі” треба змиритися із фансервісом і просто насолоджуватися тим, що відбувається на екрані. Простими життєвими історіями, трохи сумними, але зазвичай веселими. Дружня родина Міназукі завжди готова підтримати одне одного, що може слугувати добрим прикладом. А ще некодівчата – чудовий об’єкт для косплею. І, головне, не шукати таємного сенсу там, де його немає. І не очікувати більшого від того, що не може стрибнути вище себе. Просто насолоджуватися.
Арт: ちびろぅ@*風恋